Права батька відстояти набагато складніше але, як свідчить досвід, при правильному підході реально.
Судова практика свідчить, що у переважній кількості випадків суд ставав на сторону матері, хоча повинен був виходити в першу чергу з інтересів дитини та рівності прав батьків, здебільшого за останні роки рішення були на користь матері, оскільки основним документом на який посилались органи опіки і піклування, а вже потім суди у своїх рішеннях, була декларація прав дитини 20.11.1959 (далі – Декларація), а саме принцип 6.
Останнім часом, не без зусиль адвокатів практика починає поступово змінюватись. В кожному з випадків, в своїй практиці де відстояла права батька, прийшлось доводити як органам опіки та піклування так і суду той факт, що вищезазначена декларація не ратифікована, а відповідно не є, частиною національного законодавства України. З огляду на наведене вище декларація не має застосовуватись у якості нормативно правового акту положення якого можуть стати осново рішення суду при визначенні місця проживання дитини.
На мій погляд дуже не професійно використовувати декларацію, тим самим піарити документ, який не має юридичної сили. І той факт, що завдяки йому виносилось і виноситься рішення суду не роблять його ратифікованим.
Систематичне порушення норма законодавства, щодо вирішення питання при визначенні місця проживання.
Як правило систематичне порушення норм законодавства починається, в органах опіки та піклування. На орган опіки та піклування покладено значні обов’язки по захисту прав дитини та надано відповідні повноваження для їх реалізації. При визначенні місця проживання дитини де висновок органів опіки та піклування носить лише рекомендаційний характер та повинен досліджуватись і оцінюватись у сукупності з іншими обставинами справи та поданими доказами та не мати на перед встановленої сили для Суду, в значній кількості випадків Суд бере його за основу.
Пояснюю чому.
По-перше, орган опіки здійснює огляд помешкання де проживає, та буде проживати дитина, за результатами огляду складає Акт, який також використовується в суді, як доказ.
По-друге, складає висновок. При складанні висновку і виникають найчастіше порушення норм законодавства. Як зазначено вище на орган опіки покладено великі функції, однак не всі функції виконуються, виникає питання, чи працює орган опіки та піклування на совість, чи використовує всі повноваження у повному обсязі? Чи належним чином перевіряє факти, що мають значення для вирішення такого питання, як найкращому для дитини аспекті.
Орган опіки та піклування повинен, здійснити огляд поміщення, врахувати всі документи, які надані до матеріалів справи, проаналізувати належним чином їх, поспілкуватися з обома батьками, з дитиною, при необхідності запросити інформацію, якої на їх погляд не вистачає для повного та об’єктивного висновку.
Орган опіки та піклування має можливість спілкуватися з дитиною в присутності одного з батьків та запитувати думку неповнолітнього, оскільки як нам відомо, суд має таку можливість лише з певного віку дитини.
В даних справах, мають особливо велике значення маленькі деталі. І ним треба приділяти особливу увагу. Оскільки очевидні на перший погляд речі, потрібно дуже довго доводити, а маленькі деталі ні. Тому і важливий не стандартні підходи.
Суд “всьому голова”, попередньо до суду слід ретельно готуватися.
Звичайно до суду слід іти підготовленим та з твердою правовою позицією. Також, з чітким розумінням того, що і в процесі можуть бути певні несподіванки та сюрпризи. Необхідно скористатись своїм правом доказування, ретельно зібрати докази та бути готовими їх подати в слушний момент в ході процесу.
При професійному підході не повинна бути лише одна стратегія, до основної стратегії необхідно готувати варіанти тактичних кроків у відповідь на ті чи інші дії опонентів та суд, та як показав досвід таких стратегій взагалі повинно бути декілька. Зрозуміло це час, і багато адвокатів в своїй роботі не закладають в поняття часу, розуміння стратегічних методів та тактичних прийомів. Все це приходить з напрацьованим роками досвідом.
Тому маючи на руках декілька відпрацьованих стратегічних методів та набір тактичних засобів, які в тому числі підтверджені письмовими доказами, зібраними не навантажуючи суд самостійно, значно скорочує час розгляду справи та дає для нас значні переваги. Важко переоцінити, для цієї категорії справ, вміння тримати ініціативу в судовому процесі.
Необхідно допомогти клієнту керувати емоціями та тверезо оцінювати ситуацію
В сімейних справах слід пам’ятати та зосередити увагу на тому, що для адвоката судовий процес, це його звичайне середовище, а для клієнта, стрес, ще й забарвлений дуже значимими хвилюваннями стосовно їх рідних. Так з огляду на практику роботи з клієнтом до судового процесу, спокійна, урівноважена людина, як тільки почалося судове засідання, навіть самі стійкі на перший погляд клієнти часто губляться, в падають в ступор, а іноді й в істерику. Важливо пропрацювати з клієнтом, хоча б частину можливих “емоційний провокацій” до судового засідання.
Робота адвоката полягає ще й у тому, щоб контролювати емоції клієнта особливо підчас судового засідання та налаштувати на плідну командну роботу, без цього буде працювати дуже важко, а емоційна поведінка клієнта в судовому засіданні може звести на унівець значну частину роботи та змусити почати з початку відпрацьовувати певні позиції.
Необхідно зазначити, що правильно розроблена стратегія та тактика, чітке розуміння та розумне застосування норм законодавства, відпрацьована правова позиція в судовому процесі працюють, як атомний годинник.
Автор: Екатерина СЕРДЮК
